Спеціальні потреби

У Львові пройшла Фулбрайтiвська конференцiя



Днями у Львові відбулася Восьма щорічна Фулбрайтівська конференція. Міжнародне зiбрання цього року пройшло пiд гаслом „Інтелектуали і влада: до 60-річчя Програми ім. Фулбрайта”. У конференцiї взяли участь близько 150 фулбрайтівців – українців, а також американців, які перебувають в Українi за програмами обмінів, якi 60 років тому започаткував американський сенатор Вільям Фулбрайт.

Учасники конференції звернулися до українського уряду з вимогою якнайшвидше вступити у діалог з інтелектуальною громадою в Україні навколо питань системних реформ в науці та освіті. З цих реформ найважливішою і найфундаментальнішою українські інтелектуали вважають запровадження університетської автономії – однієї з історичних підвалин, на яких, як доводять вони, виросла демократія в Європі. Суть вимоги, яку висунули науковці, роз’яснила Ольга Гомілко, голова правління Фулбрайтівського товариства:

«Автономія університету – це не є якийсь привілей, який може надавати країна, держава, влада. А це те, що саме визначає сутність феномену університету, так, як він починав існувати в європейській культурі ще з XIII століття, і так, як він й існує у західному суспільстві! Тому звернення – це не прохання. Це є оприявлення власного права на автономію розуму, на те, що інтелектуал – це є потужна сила, це є теж влада>.

Підпорядкування університетів Міністерству освіти й науки є одним з рудиментів радянської науки, але ця система, як вважають її критики, влаштовує тих, хто хотів би і надалі спокійно існувати у ній, не докладаючи надмірних зусиль для входження університетської освіти у світовий контекст. Українська наука ще чекає на свою революцію, вважає доктор Ярослав Грицак, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету, один із організаторів конференції:

«У нас таке є переконання, що якщо в політиці сталася помаранчева революція, то в науковому світі і світі освіти цієї помаранчевої революції ще навіть не заповідається. Отже треба мати якісь структурні зміни, і коли пробували означити ці структурні зміни, то більшість людей зійшлися, що найперше треба робити автономію університетів».

Другим кроком мало би бути відокремлення від держави Національної академії наук. А наразі українські інтелектуали чекають на рішення президента. Віктор Ющенко двічі обіцяв надати університетам автономію. Першого разу – у лютому цього року у Львові -- він казав, що готовий підписати відповідний пакет документів як тільки той буде готовий. Другого разу – минулого тижня, коли відвідував П’ятий економічний форум у Львові, коли отримав ці документи, Ющенко висловив готовність підписати їх після юридичної експертизи. Тим часом, як говорить Ярослав Грицак, академіки надiї не втрачають:

«Ми очікуємо цього. Я не знаю, чи це станеться так швидко. Я все ж таки маю певний скепсис щодо того, наскільки швидко прокручується державна машина. Я майже впевнений, що більшість юристів скаже, що автономія неможлива. Очевидно, що помаранчева революція була неможлива. Але треба колись йти на революційні кроки. Не йдеться про закон, певні закони треба просто, скажем, відміняти. Бо це очевидно, ці закони писалися не під теперішню країну, зокрема щодо керівництва освітою. Ці закони писалися під стару радянську схему».

Наразі мова йде про автономію восьми найбільших університетів країни – два університети в Києві, два у Львові та по одному в Одесі, Дніпропетровську, Донецьку і Харкові. Вони вже створили консорціум, ідея якого полягає в тому, що вони взаємно визнають присвоєння наукових ступенів без затвердження Вищої атестаційної комісії – ВАКу. Згодом це коло автономії мало би поширитися на більшу кількість університетів України.

Однак наразі інтелектуали очiкують, яким буде рішення президента в цiй справi.

Розсилка

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG